Блог компанії 3v-Hosting
10 хв.
Віртуалізація стала стандартом сучасної IT-інфраструктури. Все більше проектів - від невеликих сайтів до високозавантажених додатків - працюють на віртуальних серверах. VPS/VDS-хостинг сьогодні фактично став золотою серединою між дешевим shared-hosting і дорогими виділеними серверами.
У цій статті розберемо, що таке VPS/VDS, як працює віртуалізація, чим відрізняється VPS від VDS, кому підходить такий сервер і як вибрати конфігурацію, яка забезпечить стабільну роботу вашого проекту.
VPS (Virtual Private Server) і VDS (Virtual Dedicated Server) - це віртуальні сервери, створені шляхом поділу фізичних ресурсів потужного хост-сервера на окремі, віртуальні, сервери, ізольовані один від одного в тій чи іншій мірі. Кожен віртуальний сервер отримує свої власні гарантовані ресурси, такі як процесор, оперативну пам'ять, дисковий простір і мережевий канал.
Фактично VPS/VDS поводиться як повноцінний виділений сервер. Ви отримуєте повний root-доступ, встановлюєте будь-яке ПЗ і керуєте системою без будь-яких обмежень. Але не кожен розуміє відмінності VPS і VDS. Давайте розбиратися.
Різниця між VPS і VDS залежить від термінології конкретного хостинг-провайдера. Історично розрізняли два типи:
1. VPS - віртуалізація рівня ОС (OpenVZ):
2. VDS - апаратна віртуалізація (KVM):
Сьогодні переважна більшість хостинг-провайдерів використовують саме KVM, і терміни VPS та VDS, по суті, означають одне й те саме - повноцінний віртуальний сервер із гарантованими ресурсами. Тому і 3v-Hosting скрізь, і на своєму сайті, і на інших ресурсах, оперує поняттям VPS як загальноприйнятим.
Таблиця відмінностей VPS (OpenVZ) і VDS (KVM)
| Параметр | VPS (OpenVZ) | VDS (KVM) |
|---|---|---|
| Тип віртуалізації | Рівень ОС | Апаратна |
| Ядро системи | Спільне | Власне |
| Ізоляція | Середня | Повна |
| Гарантовані ресурси | Не завжди | Так |
| Встановлення будь-якої ОС | Ні | Так |
| Docker/Kubernetes | Обмежено | Повна підтримка |
| Надійність | Нижча | Вища |
В основі роботи віртуального сервера лежить гіпервізор - програмний рівень, який розподіляє ресурси фізичного сервера між віртуальними машинами.
На одному фізичному сервері можуть одночасно працювати десятки або навіть сотні віртуальних серверів, повністю ізольованих один від одного. Кожен отримує свої ядра CPU, RAM, NVMe-диск і мережевий інтерфейс.
Користувач керує сервером як повноцінною виділеною машиною: контролює процеси, налаштовує ПЗ, мережеві правила і безпеку.
Сучасні хостинг-платформи використовують кілька технологій віртуалізації, кожна з яких визначає рівень ізоляції, продуктивність і гнучкість вашого сервера. Розуміння відмінностей між типами віртуалізації допомагає вибрати надійного провайдера і уникнути обмежень, які можуть вплинути на роботу вашого сайту або додатка.
Нижче розглянемо найпоширеніші типи віртуалізації, що застосовуються в VPS/VDS хостингу.
KVM - це апаратна віртуалізація, що працює поверх ядра Linux. Кожен VPS в середовищі KVM отримує повністю ізольовану віртуальну машину з власним віртуальним обладнанням. Повністю ізольовану - означає, що жодна віртуальна машина не може вплинути на продуктивність іншої, сусідньої віртуальної машини, так що навіть якщо ресурси однієї віртуалки використані максимально, наприклад vCPU працює на 100%, то в сусідній віртуальній машині цього навіть не помітять, не буде глюків і пригальмовувань. Ну і звичайно найважливішим є питання безпеки, яке при повній ізоляції віртуальних машин залишається на висоті.
Особливості:
На наш, і не тільки на наш погляд, KVM - це найкращий на даний момент тип віртуалізації, так як він забезпечує максимальну передбачуваність і стабільність, а також гарантовані ресурси без переповнення ноди.
LXC/LXD - це контейнерна віртуалізація, схожа за принципами на Docker, але ближча до повноцінних ОС-контейнерів. На відміну від KVM, де ресурси виділяються на апаратному рівні, LXC-контейнери використовують загальне ядро системи, тобто поділ - програмний, від чого страждає ізоляція. В результаті цього один контейнер, за певних умов, може впливати на сусідній контейнер.
Особливості:
Цей тип віртуалізації в основному використовується для проектів, яким важлива швидкість і мінімальна затримка, а ізоляція не є критичною.
OpenVZ - віртуалізація рівня операційної системи. По суті, це контейнери, що працюють на одному спільному ядрі хоста.
Особливості:
OpenVZ практично не використовується сьогодні, оскільки його ізоляція слабша, ресурси не завжди гарантовані, можливі «сусідські» ефекти - якщо один контейнер споживає багато CPU, то страждають інші. Ну і звичайно безпека при виборі цього типу віртуалізації - умовна, тобто теоретично і практично можна отримати повний доступ до віртуальної машини з сусідньої віртуальної машини.
VMware ESXi відноситься до висококласних корпоративних гіпервізорів і зустрічається в хостингу рідше через ліцензування, але його також варто згадати.
Особливості:
Зазвичай він використовується в корпоративних ЦОД, private cloud, банках і організаціях з підвищеними вимогами.
Розробка Microsoft, більш характерна для Windows-середовища.
Особливості:
У хостингу зустрічається вкрай рідко.
Таблиця - Підсумкове порівняння типів віртуалізації
| Технологія | Ізоляція | Продуктивність | Підтримка будь-якої ОС | Підтримка Docker | Типові сценарії використання |
|---|---|---|---|---|---|
| KVM | Повна | Висока | Так | Так | Хостинг, DevOps, хмарні сервіси |
| LXC/LXD | Середня | Дуже висока | Тільки Linux | Частково | Мікросервіси, контейнери |
| OpenVZ | Низька | Висока | Ні | Ні | Застаріла віртуалізація |
| VMware ESXi | Повна | Дуже висока | Так | Так | Корпоративні дата-центри |
| Hyper-V | Повна | Висока | Так | Так | Інфраструктура на базі Windows |
Перехід на VPS зазвичай відбувається не тому, що так прийнято або модно, а тому, що проект стикається з реальними обмеженнями. На shared-хостингу все добре, поки сайт невеликий, відвідуваність невисока, а вимоги до ПЗ мінімальні. Але в міру зростання майже кожен проект стикається з моментом, коли цей формат перестає справлятися.
Одним з перших сигналів стає падіння продуктивності. Сайт починає гальмувати, сторінки відкриваються помітно повільніше, а база даних час від часу зависає. Це закономірно, адже ресурси загальної хостингової платформи розподіляються між безліччю інших клієнтів, і будь-яке збільшення навантаження відбивається на всіх. Якщо ви помічаєте, що сайт став поводитися нестабільно, хоча сам проект не змінювався, то, швидше за все, ви вже наблизилися до меж shared-хостингу.
Другий момент - потреба в гнучкості. На віртуальному сервері ви самі повністю керуєте середовищем: вибираєте стек, встановлюєте свої бібліотеки, змінюєте конфігурації сервісів, створюєте власні cron-завдання тощо. З shared-хостингом так не вийде, оскільки там все суворо обмежено хостером при налаштуванні продукту. Розробники, які працюють зі складними CMS, API або нестандартними бібліотеками, зазвичай переходять на VPS саме заради свободи налаштування.
Зростання аудиторії - ще одна причина задуматися про сервер. Коли проект починає активно індексуватися, з'являються постійні відвідувачі, рекламні кампанії призводять до сплесків трафіку, то потрібна стабільна і передбачувана інфраструктура. На VPS ресурси виділені саме вам, тому сайт продовжує працювати швидко навіть під навантаженням.
Є і більш прикладні випадки. Інтернет-магазини, CRM, системи бронювання, освітні платформи - все це з часом стає занадто важким для звичайного хостингу. Та ж ситуація з проектами, які використовують Docker, черги повідомлень, Redis, пайплайни CI/CD. Такі системи вимагають root-доступу і повної ізоляції, інакше вони просто не працюють.
Окремо варто згадати безпеку. На VPS ви можете самі керувати SSH-ключами, налаштовувати firewall, оновлювати систему, використовувати Fail2ban або власні правила доступу. Для проектів, які обробляють персональні дані, фінансову інформацію або корпоративні документи, це критично. На shared-хостингу ж ви залежите від загальних правил, де важливі налаштування змінити неможливо.
Ну і нарешті, VPS це природний вибір, якщо ви ведете кілька проектів або працюєте як розробник/агентство. Один віртуальний сервер дозволяє організувати розділені акаунти, розгорнути кілька сайтів, керувати базами і середовищами під різні завдання - без обмежень і суєти, які неминучі в shared-середовищі.
Якщо коротко, перейти на VPS час тоді, коли shared-хостинг обмежує розвиток проекту або в швидкості, або в гнучкості, в безпеці або в технологіях, які ви хочете використовувати. Віртуальний сервер дає простір для зростання, повну ізоляцію і можливість самостійно керувати серверним середовищем - і саме тому більшість серйозних проектів в якийсь момент неминуче вибирають саме VPS.
Вибір VPS - це момент, який в подальшому визначить стабільність, швидкість і навіть безпеку вашого проекту. На перший погляд всі віртуальні сервери виглядають однаково, але під капотом у різних провайдерів ховаються серйозні відмінності. Щоб сервер дійсно вирішував завдання, а не створював нові, важливо розуміти, що саме впливає на продуктивність і надійність.
Нижче ми наводимо зрозумілі орієнтири, на які варто звернути увагу перед покупкою. Це не формальний чекліст, а скоріше пояснення того, як приймають рішення ті, хто вже неодноразово розгортав проекти на VPS. Отже, поїхали.
Перше, з чого варто почати - це технологія віртуалізації. Від неї залежить ізоляція, стабільність, безпека майбутнього сервера і те, які завдання ви зможете на ньому виконувати.
Якщо коротко: сьогодні, мабуть, єдиним розумним вибором є KVM.
Це апаратна віртуалізація з повноцінним ядром, яка дозволяє запускати будь-які операційні системи, використовувати Docker і будь-які сервіси, а головне - дає гарантовану ізоляцію.
Застарілі варіанти на кшталт OpenVZ зустрічаються все рідше і дають відчутні обмеження, особливо при роботі з сучасними додатками.
Швидкість дискової підсистеми безпосередньо впливає на роботу сайту або додатка. Навіть якщо CPU і RAM достатньо, повільний диск може вбити продуктивність бази даних, збільшити час відгуку і викликати «підвисання».
Для сучасних завдань найкраще підходять SSD диски або NVMe - вони забезпечують значно вищу швидкість читання/запису в порівнянні із застарілими HDD.
Якщо ваш проект використовує WordPress, CRM або активно працює з базою даних, SSD - це вже не розкіш, а необхідність.
Норми «1 гігабайт на сайт» давно застаріли і зараз все залежить від конкретного навантаження.
Наприклад для WordPress або невеликого проекту зазвичай достатньо:
Інтернет-магазини, API-сервіси, портали або проекти на Node.js/Python в більшості випадків вимагають більше: від 2-4 GB RAM і декількох віртуальних ядер.
Головне правило - це ніколи не брати сервер «впритул». Звичайно, ресурси завжди можна масштабувати, але приємніше робити це заздалегідь, ніж в момент падіння сайту.
Вибір географії набагато важливіший, ніж здається. Затримка між сервером і користувачами безпосередньо впливає на швидкість завантаження сторінок.
Якщо ваша аудиторія знаходиться в Європі, а сервер, наприклад, у східній Азії, то можуть бути високі затримки. Тому європейський дата-центр дасть кращу продуктивність. Для всієї європейської аудиторії можна розглянути датацентри Нідерландів, Польщі або Німеччини - тут затримка зазвичай мінімальна.
Також варто звертати увагу на якість мережі провайдера, адже хороша маршрутизація і зв'язність іноді компенсує навіть невелике віддалення від користувача.
IPv4 вже давно в дефіциті, тому деякі провайдери обмежують його видачу або беруть доплату. IPv6, навпаки, стає стандартом, і його наявність свідчить про сучасний підхід до хостингу.
Практично це означає наступне:
Швидкість порту визначає, як швидко сервер обмінюється даними з мережею.
Для сучасних проектів оптимальним вважається канал від 100 Mbps.
Навіть якщо ваш сайт не передає великі обсяги даних, висока пропускна здатність забезпечує стабільність в пікові моменти і мінімізує затримки.
Бекапи - це те, про що згадують, коли вже пізно.
Найкращий варіант - це коли провайдер автоматично робить резервні копії і зберігає їх кілька днів або тижнів. Ми, в 3v-Hosting, щодня робимо бекапи всіх віртуальних машин клієнтів, тому навіть у разі збою або помилки на стороні клієнта - ми швидко можемо відновити будь-який VPS.
Якщо резервне копіювання не передбачено, то вам доведеться організовувати його самостійно, що вимагає часу, додаткового дискового простору, а також певних навичок.
Тому цей параметр краще враховувати заздалегідь.
Якщо ви не плануєте керувати сервером виключно через SSH, зручна панель стане великим плюсом.
Найчастіше вибирають:
Панель спрощує роботу з доменами, SSL, поштою, файлами, БД і робить адміністрування значно простішим, особливо якщо ви не системний адміністратор.
У різних користувачів існують різні потреби, а також навички управління серверами. Залежно від цього ви можете вибирати між наступними варіантами, за типом адміністрування:
Unmanaged VPS - сервер, яким ви керуєте самі.
Провайдер забезпечує тільки інфраструктуру. Це варіант для тих, хто впевнено почувається в Linux.
Managed VPS - коли провайдер допомагає в налаштуванні, обслуговуванні, оновленнях і вирішенні технічних проблем.
Це коштує дорожче, але позбавляє від безлічі рутинних завдань.
Вибір залежить від досвіду і готовності займатися сервером самостійно.
Навіть досвідчені користувачі іноді роблять помилки при виборі віртуального сервера. Для новачків же ця тема і зовсім здається простою: вибрав тариф дешевше - і працюй. На практиці все трохи складніше. Неправильно підібраний VPS може стати джерелом проблем на довгі місяці вперед, від постійних падінь сайту до вразливостей в безпеці. Нижче ми розглянемо найпоширеніші помилки при виборі VPS сервера, які зустрічаються найчастіше, а також пояснимо, чому вони небезпечні.
Одна з найчастіших проблем - спроба заощадити і взяти мінімальний тариф, який ледь тягне навіть легкий сайт. На старті все може працювати прийнятно, але як тільки з'явиться трафік, велика кількість плагінів, інтеграцій або важких запитів до бази даних, сервер відразу ж почне «просідати».
Зависання, повільні відгуки, проблеми з кешуванням - все це результат нестачі RAM або CPU. VPS це не місце для економії «на межі». Краще взяти невеликий запас ресурсів, ніж боротися з періодичними падіннями сайту.
Іноді користувачі вибирають сервер у США або Азії просто тому, що він коштує дешевше. Але відстань між користувачем і сервером безпосередньо впливає на швидкість завантаження сторінок.
Якщо ваша аудиторія знаходиться в Україні або Європі, а сервер в Канаді, навіть швидка конфігурація SSD + KVM не врятує від збільшеної затримки.
В результаті повільне відкриття сайту, зниження конверсії і погіршення показників Core Web Vitals. Геолокація повинна відповідати географії аудиторії, а не тільки ціні.
Бекапи - це єдина «страховка», яка дійсно рятує в критичний момент. Відмова диска, помилкова команда, збій оновлення системи або компрометація сервера - все це відбувається частіше, ніж вам може здатися.
Але багато хто вибирає тарифи без резервних копій або розраховує, що «нічого не трапиться». У підсумку, коли проблема виникає, відновити дані просто нізвідки.
Краще рішення - брати VPS з автоматичними бекапами, як у нас, або налаштовувати власні резервні копії, наприклад у хмару.
Хоча OpenVZ ще можна зустріти у окремих провайдерів, технологія застаріла і погано підходить для сучасних завдань.
Основні проблеми ми вже описували вище, але ще раз нагадаємо:
Якщо ви хочете стабільності, гнучкості та можливості встановлювати будь-яке ПЗ - краще вибирати VPS на базі KVM.
Панелі на зразок cPanel або Plesk зручні та функціональні, але вимагають значних серверних ресурсів. Встановлення таких систем на VPS з 1-2 ГБ пам'яті призводить до уповільнення, нестачі RAM, вічних swap'ів і нестабільної роботи сайту.
Якщо ви вибираєте мінімальний тариф, краще використовувати легкі панелі управління (наприклад, HestiaCP) або працювати безпосередньо через термінал.
Важка панель - це не помилка сама по собі, але помилка в поєднанні з малою кількістю RAM.
Для невеликих сайтів, блогів і візиток зазвичай достатньо 1 vCPU і 1-2 GB RAM.
Інтернет-магазини, каталоги товарів і проекти з активною базою даних вимагають більше - від 2 GB RAM і 2 vCPU.
Точні вимоги залежать від трафіку, кількості плагінів, якості коду і використовуваної CMS.
Виділений сервер забезпечує максимальну ізоляцію і продуктивність, але коштує дорожче.
У більшості випадків VPS покриває всі потреби проекту, так як надає виділені ресурси і гнучкість, порівнянну з «залізним» сервером, але за більш доступною ціною.
Так. Для WordPress VPS часто є кращим вибором, оскільки є можливість налаштувати потрібні версії PHP, кешування, бази даних і оптимізувати сервер під конкретну тему або плагін.
Shared hosting підходить тільки для найпростіших і малонавантажених WP-проектів.
Root-доступ - це повний адміністративний контроль над сервером.
Він дозволяє встановлювати будь-яке ПЗ, змінювати конфігурації системи, керувати безпекою та виконувати будь-які операції на рівні ОС.
Так, якщо VPS працює на KVM-віртуалізації.
Вона підтримує повноцінне ядро і необхідні модулі для коректної роботи Docker.
У 3v-Hosting ви можете замовити VPS сервер з попередньо встановленим Docker.
На OpenVZ контейнери часто працюють нестабільно або не запускаються взагалі.
VPS ізольований від інших віртуальних машин і забезпечує високий рівень захисту, але безпека залежить від налаштувань.
Якщо налаштувати firewall, SSH-ключі, оновлення системи і базовий захист (наприклад, Fail2ban), сервер буде надійним для будь-яких завдань.
Таким чином, VPS/VDS - універсальне рішення для хостингу проектів будь-якого масштабу. Він поєднує високу продуктивність, гнучкість налаштування, безпеку і оптимальну вартість. Такий сервер підходить як для невеликих сайтів, так і для складних високонавантажених систем. Якщо shared-hosting став обмежувати ваш проект, перехід на VPS/VDS - логічний і стратегічно правильний крок.
Тут ви знайдете повний технічний посібник зі створення власного бота Discord з нуля. У цій докладній статті ви пройдете всі етапи процесу, починаючи з налаштува...
Якщо ви вирішили орендувати VPS сервер, але не знаєте, який дистрибутив операційної системи вибрати для встановлення на нього, щоб він відповідав усім вашим вим...
Однією з базових операцій під час роботи з будь-якими базами даних є додавання нових користувачів для доступу до БД і видача необхідних дозволів цим користувача...
Детально про те, як працюють IP-адреси, що таке IPv4 і IPv6, публічні та приватні IP, DNS, маршрутизація, безпека та використання в серверній інфраструктурі.
Прискорення WordPress на рівні Nginx: правильні налаштування PHP-FPM, try_files, статика, кешування, Brotli, захист wp-login і безпечні заголовки для стабільної...
Ефективні стратегії резервного копіювання Docker-додатків: як захищати томи, дані та конфігурації, уникаючи при цьому типових помилок, а також швидко відновлюва...
